Якщо доводилося їздити автобусами по волинських селах, то розумієте – це завжди пригода. Ніколи не знаєш, чи приїде маршрутка вчасно, чи спізниться на годину, чи взагалі з'явиться. Але для жителів Гірки Полонки та околиць автобус 107 до Ківерців – це єдиний спосіб дістатися до райцентру без власного транспорту.

Цей маршрут живе своїм життям уже багато років. Він возить людей на роботу, до лікарів, на базар, по різних справах. Без нього село б просто відрізало від світу – не всі ж мають машини чи можуть дозволити собі таксі за пару сотень гривень.

Чому цей маршрут важливий

Гірка Полонка – звичайне волинське село, де живуть переважно люди похилого віку та ті, хто працює на землі. Молодь повиїжджала в міста шукати кращого життя. Залишилися пенсіонери, працівники місцевих підприємств, фермери. Для них поїздка в Ківерці – це як для міських людей поїздка в обласний центр.

Ківерці – районне місто, де є поліклініка, нормальні крамниці, базар, різні установи. Сюди їдуть оформляти документи, лікуватися, купувати те, чого в селі не знайдеш. Для багатьох селян це найближче місце, де можна вирішити більшість життєвих питань.

Відстань невелика – кілометрів п'ятнадцять. Але без транспорту це може стати справжньою проблемою. Пішки йти години чотири, на велосипеді швидше, але не кожен пенсіонер осилить таку дорогу. Тому маршрутка – порятунок для місцевих.

Маршрут і основні зупинки

Автобус відправляється з центру Гірки Полонки – десь біля сільради чи магазину. Там є зупинка з лавкою, на якій завжди сидять бабусі і обговорюють сільські новини. Вони знають про маршрутку все – коли їде, хто водій, чи спізнюється сьогодні.

По дорозі автобус заїжджає в кілька населених пунктів. Точну кількість зупинок важко назвати – вона змінюється залежно від дня та кількості пасажирів. Десь є нормальні павільйони, десь просто стовпчик із табличкою. А десь навіть того немає – просто місце, де завжди зупиняються.

Кінцева точка – автостанція в Ківерцях або центр міста. Звідти люди розходяться хто куди: на ринок, до лікарні, в установи, просто погуляти. Там уже є вся потрібна інфраструктура для приїжджих.

Коли їде автобус

Найболючіше питання – розклад. Офіційно він десь існує, але ніхто не знає де. На зупинці табличка давно вицвіла, в інтернеті інформації немає, в сільраді можуть щось сказати, але чи буде це правдою – питання.

Зазвичай маршрутка курсує три-чотири рази на день. Рано вранці – щоб люди встигли на роботу. Удень – для тих, хто їде по справах. Увечері – коли всі повертаються додому. У суботу може бути більше рейсів через базарний день. У неділю менше – вихідний же.

Але це все приблизно. Автобус може приїхати на двадцять хвилин раніше, може на годину пізніше. Водій міг застрягти в пробці, заїхати кудись по дорозі, або просто не поспішати. Тому місцеві звикли приходити завчасно і просто чекати. П'ятнадцять хвилин, півгодини – звична справа.

Найкращий спосіб дізнатися точний час – запитати в людей на зупинці або зателефонувати водієві, якщо є номер. Водії часто дають свої контакти постійним пасажирам.

Вартість проїзду

Ціни на проїзд теж приблизні. Від Гірки Полонки до Ківерців виходить десь 25-35 гривень, залежить від настрою водія та кількості пасажирів. Якщо їдете недалеко – може бути дешевше.

Платять готівкою прямо водієві. Заходиш, сідаєш, через хвилину він чи його помічник проходить салоном і збирає гроші. Іноді видають талончики, частіше просто запам'ятовують. Краще мати дрібні – водії не люблять розмінювати великі купюри.

Пенсіонерам роблять знижку, дітям теж. Скільки саме – залежить від водія. Іноді візьмуть половину, іноді дадуть проїхати майже безкоштовно. Є така традиція – якщо ти місцевий і водій тебе знає, може дозволити заплатити потім або взагалі провезти задарма, якщо знає, що зараз скрутно.

Стан транспорту

Маршрутки тут старі. Богдани, ГАЗелі, іноді Мерседеси-Спрінтери, які відслужили своє в Європі і приїхали доживати вік на наших дорогах. Стан буває різний – від цілком нормального до такого, що дивуєшся, як це взагалі їздить.

Усередині два ряди потертих сидінь, обшивка місцями латана скотчем. Вікна відкриваються погано, влітку спека, взимку протяги. Опалення працює через раз. Підвіска вбита ямами – трясе так, що після поїздки спина болить.

Водії – досвідчені чоловіки, які їздять тут роками. Знають кожну яму, кожен поворот. Хтось привітний і балакучий, хтось мовчазний. Але всі возять людей щодня, незалежно від погоди.

Атмосфера в маршрутці

Зранку їдуть робітники та студенти. Всі сонні, мовчазні. Удень пенсіонери – вони балакучі, обговорюють все підряд: погоду, здоров'я, ціни, політику. Можна просто слухати і дізнаватися про життя в окрузі.

Увечері маршрутка переповнена людьми з покупками. Сумки, мішки, коробки – іноді дихати важко. Народ втомлений, хоче швидше додому.

Розмови самі різні. Бабусі діляться рецептами і порадами. Чоловіки говорять про техніку та господарство. Молодь мовчить у телефонах. Іноді весело – хтось розкаже історію, всі реготять. Іноді напружено – якщо хтось п'яний або конфлікт виникає.

Що робити, якщо маршрутка не приїхала

Є кілька варіантів. Викликати таксі – дорожче (150-200 гривень), але швидко. Попросити когось підвезти, якщо є знайомі, що їдуть туди. Голосувати на дорозі – не дуже безпечно, але працює.

Можна доїхати на велосипеді або мотоциклі, якщо є. Або піти пішки – години три неквапливої ходьби. Не найкращий варіант, особливо в погану погоду, але іноді доводиться.

Корисні поради

Приходьте завчасно – краще почекати, ніж пропустити. Майте дрібні гроші – водії не люблять великі купюри. Одягайтеся за погодою – влітку жарко, взимку холодно. Не соромтеся питати, де ваша зупинка – люди підкажуть.

Не везіть надто великий багаж – місця мало. Будьте ввічливі – привітайтеся, подякуйте, поступіться місцем літнім людям. Це створює нормальну атмосферу для всіх.

Проблеми маршруту

Головна проблема – відсутність чіткого розкладу. Важко планувати, коли не знаєш точно, о котрій приїде автобус. Другий момент – старий транспорт, який часто ламається і створює дискомфорт.

Третя біда – переповненість у годину пік. Коли всі їдуть додому, в маршрутці не протовпитися. Четверта – немає ніде дізнатися інформацію. Ні сайту, ні додатку, навіть нормального розкладу на зупинках.

Місцеві періодично звертаються до влади з проханнями щось змінити, але процес повільний. Немає грошей на новий транспорт, немає бажання розбиратися з розкладом.

Перспективи

Що буде з маршрутом далі – незрозуміло. Якщо транспорт зовсім вийде з ладу, а пасажирів ставатиме менше через відтік населення – маршрут може закритися. Тоді людям залишиться тільки таксі або власний транспорт.

Є надія, що влада підтримає перевізників – дотаціями чи допоможе купити новий автобус. Або хтось створить онлайн-сервіс, де можна дивитися розклад. Але поки це з області фантастики.

Висновок

Маршрутка 107 – це життєва лінія для жителів Гірки Полонки та околиць. Без неї село відрізано від райцентру, люди не можуть нормально вирішувати свої справи. Так, є купа проблем – старий транспорт, незрозумілий розклад, відсутність інформації.

Але маршрут працює і возить людей щодня. Для багатьох це єдина можливість потрапити в місто. Якщо їдете цим автобусом – готуйтеся чекати, терпіти незручності, але точно доїдете. І можливо, навіть полюбите ці поїздки за їхню простоту і щирість людей навколо.