Culture Domain » Цікаве » Медведєв пригрозив ядерним ударом по Києву: що стоїть за заявою та чи справді Росія може застосувати ядерну зброю

Медведєв пригрозив ядерним ударом по Києву: що стоїть за заявою та чи справді Росія може застосувати ядерну зброю



Чи буде ядерний удар по Україні: нові погрози Медведєва, мобілізація в Росії та переговори про мир

Медведєв знову заговорив про ядерний удар по Києву: що відомо



Медведєв ядерний удар знову виніс у публічний простір, фактично прив'язавши тему ядерної зброї до війни проти України та можливих ударів по Києву. Заяви заступника голови Радбезу Росії пролунали на тлі чергового загострення, активних бойових дій та міжнародних спроб знайти шлях до припинення війни.

Для українців сама згадка про ядерну зброю звучить особливо тривожно. І це цілком зрозуміло. Росія вже не перший рік використовує ядерну риторику як інструмент тиску, залякування та політичного шантажу. Проте тут дуже важливо не змішувати дві різні речі: публічну погрозу російського чиновника та підтверджену підготовку ядерного удару.

Станом на зараз немає підстав говорити, що Росія вже ухвалила рішення завдати ядерного удару по Києву. Натомість є інше — Москва вкотре демонструє готовність підвищувати ставки у своїй риториці.

І це теж небезпечно.

Бо коли ядерна зброя регулярно з'являється у заявах російських високопосадовців, вона перестає бути просто словом у політичному ефірі. Кремль намагається привчити світ до думки, що такий сценарій нібито завжди лежить на столі.

Що саме заявив Медведєв про Київ та можливий удар



Дмитро Медведєв, який нині обіймає посаду заступника голови Ради безпеки РФ, уже давно став одним із найбільш активних російських чиновників у питанні погроз Україні та Заходу.

Його заяви регулярно виходять далеко за межі звичайної дипломатичної риторики. Цього разу знову йшлося про можливість ударів по українській столиці та про сценарії, які Москва пов'язує із подальшим розвитком війни.

Медведєв погрожує Києву не вперше. Раніше він уже робив заяви про можливість ударів по Україні, країнах НАТО та використання Росією ядерної зброї за певних умов.

У нинішньому контексті його слова варто розглядати не ізольовано, а разом із загальною інформаційною кампанією Кремля.

Російські посадовці протягом повномасштабної війни неодноразово використовували максимально різку риторику, коли хотіли вплинути на рішення України, США або європейських держав.

Тут працює проста схема: створити відчуття, що наступний крок Росії може бути настільки небезпечним, що Захід нібито має зменшити підтримку України.

Це своєрідна гра на страху.

Чи буде ядерний удар по Україні насправді



Запит «чи буде ядерний удар по Україні» сьогодні не має чесної відповіді у форматі «так» або «ні». Ніхто за межами російського керівництва не може знати, які рішення ухвалюватимуть у Кремлі завтра.

Але це не означає, що будь-яку заяву Медведєва треба сприймати як повідомлення про підготовку ядерної атаки.

Це принципова різниця.

Публічна погроза — не наказ військовим. Заява політика — не підтвердження переміщення ядерних боєзарядів. А згадка про можливість застосування ядерної зброї — ще не свідчення того, що такий удар готується безпосередньо зараз.

Російська влада чудово розуміє, яке значення має ядерна тема для світової безпеки. Саме тому її часто використовують як важіль тиску.

І тут є ще один момент.

Ядерний удар по Україні став би якісно іншим рівнем ескалації війни. Наслідки такого рішення були б непередбачуваними не лише для України та Росії, а й для всієї Європи.

Тому говорити про нього як про звичайний наступний крок війни було б неправильно.

Чому Росія знову використовує ядерну риторику



Після початку повномасштабного вторгнення ядерна риторика стала одним із постійних елементів російської політики.

Причина проста: звичайною військовою силою Росія намагається тиснути на Україну, а ядерним арсеналом — на весь світ.

Москва чудово розуміє, що ядерна зброя має не лише військове, а й психологічне значення.

Коли російський чиновник говорить про ядерний удар, ці слова моментально розходяться міжнародними медіа. Їх обговорюють уряди, експерти, військові, дипломати. Люди починають шукати інформацію про те, чи буде ядерний удар по Україні, де можуть бути цілі, що робитиме НАТО та чи можлива відповідь.

Тобто одна фраза створює величезний інформаційний ефект.

Саме цього Кремль і домагається.

Не обов'язково запускати ракету, щоб змусити противника думати про ракету.

Медведєв і ядерний удар: це реальна загроза чи психологічний тиск



Правильніше сказати — це і загроза, і психологічний тиск одночасно.

Росія справді має ядерний арсенал. Це не вигадка і не порожня політична декорація. Тому повністю ігнорувати подібні заяви теж не можна.

Але між наявністю ядерної зброї та рішенням її застосувати існує величезна дистанція.

Ядерна атака має зовсім інший масштаб наслідків, ніж звичайний ракетний удар.

Росія може завдавати масованих ударів по Україні, використовувати балістичні ракети, крилаті ракети та ударні безпілотники. Це страшна реальність війни, яку українці бачать не з телевізора.

Але застосування ядерної зброї означало б перехід через одну з найнебезпечніших меж сучасної міжнародної безпеки.

Саме тому до таких заяв потрібно ставитися тверезо: не панікувати, але й не махати рукою.

Ядерний удар по Києву: чому саме столиця постійно звучить у російських погрозах



Київ для Росії має не лише військове, а й символічне значення.

Українська столиця є політичним центром держави, місцем роботи органів влади, дипломатичних представництв, міжнародних організацій та ключових державних структур.

Тому російські погрози Києву мають подвійний ефект.

З одного боку, це спроба залякати українське суспільство.

З іншого — сигнал Заходу: Москва демонструє, що готова говорити про найжорсткіші сценарії.

Водночас реальність уже показала, що Росія не потребує ядерної зброї, щоб завдавати Києву масштабної шкоди. Столиця неодноразово ставала ціллю масованих ракетно-дронових атак.

Саме тому нинішня ситуація має важливу особливість.

Погроза ядерним ударом не повинна затіняти звичайний ракетний терор, який уже відбувається.

Для Києва та інших українських міст загроза дронів і ракет залишається набагато більш практичною та безпосередньою.

Росія вже атакує Київ без ядерної зброї



Цей момент легко загубити за гучними словами про ядерний армагеддон.

А дарма.

У ніч на 8 вересня 2026 року Росія знову завдала масованого удару по Києву дронами та ракетами. У столиці були загиблі та поранені, пошкоджено житлові будинки й цивільну інфраструктуру. Удари відбулися після короткої паузи, яка збіглася з перебуванням у регіоні американських представників, залучених до дипломатичних контактів.

Це важливий контекст для нинішніх заяв Медведєва.

Коли російський чиновник говорить про можливі удари по Києву, Україна має справу не з абстрактною загрозою. Росія вже систематично атакує українські міста звичайними засобами ураження.

Тому головне питання для України — не лише те, чи буде ядерний удар по Україні, а й те, як зупинити вже наявну ракетно-дронову кампанію.

Що відбувається з мобілізацією в Росії



Паралельно з ядерною риторикою в інформаційному просторі Росії активно обговорюється ще одна тема — мобілізація в Росії.

Чутки про нову хвилю мобілізації з'являються регулярно. Російська влада при цьому намагається демонструвати, що може обходитися без оголошення нової масштабної мобілізаційної кампанії.

Медведєв також заявляв, що нова хвиля мобілізації наразі не потрібна.

Але тут є тонкий момент.

Відсутність офіційного оголошення мобілізації не означає, що Росія перестала набирати людей до армії.

Москва використовує інші механізми: контракти, фінансові стимули, тиск на різні категорії населення, регіональні виплати та інші способи поповнення особового складу.

Тому фраза «мобілізації в Росії немає» сама по собі не означає, що російська армія перестала потребувати нових військових.

Чому Кремль заперечує нову мобілізацію



Причина тут доволі очевидна.

Оголошення нової масштабної мобілізації стало б серйозним політичним сигналом для російського суспільства.

Це означало б визнання того, що поточного ресурсу недостатньо або що війна потребує значно більшої кількості людей.

Для Кремля набагато комфортніше створювати картину, за якої війна нібито контролюється, армія має достатньо ресурсів, а масштабних непопулярних рішень не потрібно.

Тому заяви про відсутність необхідності в новій мобілізації цілком вписуються в цю логіку.

Проте сама потреба російської армії в людському ресурсі нікуди не зникає.

І тут ядерна риторика та тема мобілізації певною мірою перетинаються.

В обох випадках російська влада намагається контролювати сприйняття війни.

Чи пов'язана мобілізація в Росії з погрозами Медведєва



Прямого підтвердження того, що ці два явища безпосередньо пов'язані одним рішенням Кремля, немає.

Але політично вони перебувають в одному інформаційному полі.

Коли російська влада говорить, що нова мобілізація не потрібна, вона намагається продемонструвати достатність наявних ресурсів.

Коли Медведєв одночасно погрожує Україні та Заходу, він демонструє іншу картину — нібито Росія має широкий спектр можливостей для ескалації.

Це різні повідомлення для різних аудиторій.

Росіянам потрібно сказати: «не хвилюйтеся, мобілізації не буде».

Заходу потрібно сказати: «не заходьте надто далеко, бо ситуація може стати небезпечною».

Україні — «ми готові продовжувати війну».

Так працює політична комунікація воєнного часу.

Медведєв погрожує Києву на тлі дипломатичної активності



Особливо показовим є те, що нові різкі заяви пролунали на тлі активних міжнародних контактів.

Американські представники Стів Віткофф і Джаред Кушнер проводили переговори, пов'язані з війною та можливостями її завершення. За словами військового експерта Олега Старікова, нинішні міжнародні контакти можуть бути частиною ширшого переговорного процесу, в якому одночасно зачіпаються військові, дипломатичні та економічні питання.

Експерт звертає увагу на участь представників різних структур і на те, що міжнародні події пов'язані між собою.

Важливо, однак, відокремлювати оцінки експерта від підтверджених домовленостей.

Поки немає підстав говорити, що глобальна мирна угода вже близька або що сторони досягли принципової домовленості.

Переговори — це процес, а не результат.

Іноді за зачиненими дверима справді відбуваються важливі речі. Але поки немає офіційних рішень, робити з окремих зустрічей висновок про завершення війни було б передчасно.

Чому саме зараз Москва посилює риторику



Тут може бути кілька причин.

Перша — переговорна.

Коли сторони намагаються домовитися, кожна з них демонструє свою силу. Росія не хоче виглядати стороною, яка нібито змушена просити про припинення війни.

Друга — внутрішньополітична.

Кремлю потрібно переконувати власне населення, що Росія все ще контролює ситуацію.

Третя — міжнародна.

Ядерна риторика дозволяє Москві звертатися не тільки до Києва, а й безпосередньо до Вашингтона, Брюсселя та європейських столиць.

Четверта — психологічна.

Страх — дуже дешевий інструмент політики. Для нього не потрібні нові заводи, мобілізаційні накази чи величезні бюджети. Достатньо кількох гучних заяв, які потім рознесуть медіа.

І ось тут Медведєв уже давно виконує роль одного з головних російських спікерів максимально жорсткої риторики.

Чи може Росія реально застосувати ядерну зброю проти України



Теоретично така можливість існує, оскільки Росія володіє ядерним арсеналом.

Але питання полягає не тільки у технічній можливості.

Питання — у політичному рішенні, військових наслідках, реакції США та НАТО, позиції Китаю, реакції європейських держав та подальшій поведінці самої Росії.

Застосування ядерної зброї не закінчило б війну одним ударом.

Навпаки, воно могло б створити абсолютно нову реальність, у якій Москва отримала б величезну кількість додаткових проблем.

Саме тому розмови про ядерний удар треба розглядати не лише з точки зору «чи має Росія бомбу».

Має.

Питання в іншому: якою буде ціна її застосування для самої Росії.

І ця ціна потенційно величезна.

Що може означати ядерний удар саме по Києву



Навіть обмежене застосування ядерної зброї мало б наслідки далеко за межами безпосередньої зони ураження.

Йдеться про радіаційне забруднення, гуманітарні наслідки, масове переміщення людей, міжнародну реакцію та ризик подальшої ескалації.

Крім того, Київ — густонаселена столиця європейської держави.

Тому будь-який ядерний удар по столиці України став би подією глобального масштабу.

Це не можна порівнювати зі звичайним ракетним ударом.

Саме тому західні держави дуже уважно стежать за російською ядерною риторикою, навіть якщо окремі заяви Медведєва не означають безпосередньої підготовки атаки.

Чому не варто панікувати через кожну заяву Медведєва



Це, мабуть, одна з найважливіших речей для звичайного читача.

Якщо щоразу після заяви російського чиновника починати готуватися до неминучого ядерного удару, можна дуже швидко опинитися у стані постійної паніки.

А саме паніка і є одним із ефектів такої риторики.

Не кожна погроза є повідомленням про майбутню атаку.

Російські чиновники багато разів робили заяви про ядерну зброю, удари по країнах НАТО, знищення європейських столиць та інші сценарії.

Це не означає, що всі вони реалізувалися.

З іншого боку, не варто впадати у протилежну крайність і казати, що Росія «ніколи» не використає ядерну зброю.

Такі категоричні твердження теж безпідставні.

Найздоровіший підхід — стежити за офіційними повідомленнями української влади, військових структур та міжнародних організацій, а не за емоційними постами російських політиків.

Ядерна риторика Росії: як вона працює на інформаційному фронті



У сучасній війні ракети летять не тільки в повітрі.

Інформація теж є зброєю.

Україна вперше показала пускову установку ЗРК «Корал»: що відомо про новий комплекс

Росія багато років активно використовує погрози, дезінформацію та психологічний тиск. Ядерна тема для цього підходить ідеально.

Словосполучення «ядерний удар по Києву» саме по собі викликає сильну емоційну реакцію.

Людина читає заголовок, уявляє найгірший сценарій, починає шукати подробиці, переходить від одного повідомлення до іншого.

У результаті російська заява отримує набагато більший інформаційний масштаб, ніж могла б отримати без допомоги медіа та соцмереж.

Тому до таких повідомлень потрібен холодний розум.

Не замовчувати.

Не істерити.

Перевіряти.

Чи є ознаки безпосередньої підготовки ядерного удару по Україні



На момент появи нових заяв Медведєва немає підтвердженої інформації, яка дозволяла б стверджувати, що Росія безпосередньо готує ядерний удар по Києву.

Це дуже важливо.

Гучна політична заява сама по собі не є доказом військової підготовки.

Для реальної оцінки такого сценарію необхідні дані розвідки, спостереження за відповідними військовими об'єктами, аналіз переміщень та інші професійні показники, доступ до яких має далеко не кожен журналіст чи експерт.

Тому заголовки на кшталт «Росія завтра вдарить ядерною зброєю по Києву» без доказів — це не аналітика.

Це нагнітання.

І під час війни така різниця особливо важлива.

Що робити українцям на тлі таких погроз



Перше — не ігнорувати повітряні тривоги.

Це правило стосується не тільки ядерної загрози. Росія продовжує застосовувати звичайні ракети та дрони, і саме вони залишаються основним безпосереднім ризиком для цивільного населення.

Друге — не поширювати неперевірені повідомлення.

Особливо ті, де йдеться про нібито «точну дату ядерного удару», «секретні накази Кремля» або «підтверджений запуск».

Третє — орієнтуватися на офіційні джерела.

Четверте — мати базовий план дій на випадок надзвичайної ситуації.

І п'яте — не дозволяти російській інформаційній кампанії повністю захоплювати увагу.

Бо війна — це марафон.

Постійно жити в режимі «завтра кінець світу» просто неможливо.

Що відбувається з міжнародними переговорами про завершення війни



На тлі погроз Медведєва особливо важливо дивитися на дипломатичний процес.

Міжнародна активність навколо війни не припиняється. Представники США проводять контакти з різними сторонами, обговорюються питання припинення бойових дій, гарантій безпеки, майбутнього України та можливого післявоєнного устрою.

Олег Старіков у своїй оцінці звертає увагу на ширший міжнародний контекст і пов'язує нинішні переговори з майбутніми глобальними зустрічами та зміною системи міжнародних відносин.

Це цікава перспектива, але її також не варто сприймати як готовий прогноз.

Світ зараз справді переживає період великої геополітичної перебудови.

Україна у цьому процесі — не просто територія бойових дій. Від результату війни залежатимуть правила європейської безпеки, відносини США та Європи, майбутнє НАТО і баланс сил у світі.

Саме тому будь-яка заява Москви про ядерну зброю має значення не тільки для Києва.

Вона адресована значно ширшій аудиторії.

Чому погрози Медведєва можуть бути частиною переговорної гри



У дипломатії сила часто демонструється не лише військовими можливостями, а й готовністю піти на ризик.

Росія намагається створити враження, що її можливості ескалації дуже широкі.

Мовляв, якщо переговори не підуть за сценарієм Кремля, Москва може підняти ставки.

Це класичний принцип примусу через страх.

Але проблема для Росії полягає в тому, що надмірне використання такого інструменту поступово зменшує його ефективність.

Якщо ядерна погроза звучить постійно, міжнародні партнери починають сприймати її не як сенсацію, а як елемент російської політики.

Це не означає, що ризик зникає.

Просто сама по собі чергова заява Медведєва вже не може бути доказом того, що завтра станеться щось надзвичайне.

Медведєв, мобілізація і переговори: три теми однієї інформаційної картини



Якщо подивитися на ситуацію ширше, зараз одночасно обговорюються три великі питання.

Перше — ядерна риторика Росії.

Медведєв та інші російські чиновники продовжують говорити про можливість застосування ядерної зброї.

Друге — мобілізація в Росії.

Москва запевняє, що нова масштабна хвиля мобілізації не потрібна, хоча набір людей до війська продовжується іншими способами.

Третє — міжнародні переговори.

США, Україна, європейські держави та Росія продовжують шукати можливості для припинення війни.

На перший погляд ці теми не пов'язані.

Насправді вони формують одну велику картину.

Росія одночасно демонструє готовність продовжувати війну, намагається уникнути непопулярної мобілізації та використовує максимально жорстку риторику на переговорах.

Чи справді Росії потрібна нова мобілізація



Це питання значно складніше, ніж просто «так» або «ні».

Російська армія має значний людський ресурс і може продовжувати набір контрактників. Тому формально Кремлю не обов'язково оголошувати нову хвилю мобілізації саме зараз.

Але це не означає, що проблеми з людським ресурсом зникли.

Війна потребує людей постійно.

Потрібні штурмовики, оператори дронів, артилеристи, водії, зв'язківці, ремонтники, медики та величезна кількість допоміжного персоналу.

Чим довше триває війна, тим дорожче підтримувати таку систему.

Саме тому тема мобілізації в Росії нікуди не зникне, навіть якщо Кремль не оголосить нову хвилю найближчим часом.

Чому для Кремля нова мобілізація залишається незручною темою



Мобілізація — це не просто військове рішення.

Це соціальний удар.

Путін заявив про захоплення Святогірська, а Білецький записав відео з центру міста: що відбувається

Після попередньої хвилі мобілізації росіяни добре зрозуміли, що війна може безпосередньо торкнутися майже кожної родини.

Нова мобілізація могла б посилити невдоволення.

Саме тому Кремль зацікавлений у тому, щоб створювати враження: війна десь далеко, армія справляється, а звичайному росіянину нічого не загрожує.

Ця інформаційна конструкція значно зручніша за чесне визнання реальної ціни війни.

Чому тема ядерного удару так легко стає головною новиною



Тут усе дуже просто.

Страх привертає увагу.

Новина про черговий обстріл дронами вже давно стала для українців страшною, але водночас звичною частиною реальності.

А слова «ядерний удар» автоматично піднімають рівень тривоги на кілька поверхів.

Саме тому такі заяви мають величезний потенціал для поширення.

Люди шукають:

«Медведєв ядерний удар».

«Ядерний удар по Києву».

«Медведєв погрожує Києву».

«Чи буде ядерний удар по Україні».

«Ядерна зброя Росії».

«Мобілізація в Росії».

Але пошуковий інтерес не повинен перетворювати журналістський матеріал на панічний клікбейт.

Навпаки.

Чим страшніша тема, тим спокійніше її треба пояснювати.

Що може змінити ситуацію навколо ядерної загрози



Найважливішим фактором залишається розвиток самої війни та міжнародна реакція.

Якщо дипломатичний процес отримає новий імпульс, ядерна риторика може стати менш агресивною.

Якщо ж бойові дії посилюватимуться, Москва може й надалі використовувати погрози як елемент тиску.

Окреме значення має позиція США, європейських держав та Китаю.

Росія може робити дуже різкі заяви, але вона не існує у вакуумі.

Будь-яке застосування ядерної зброї змінило б не лише відносини Росії та України. Воно вдарило б по всій системі міжнародної безпеки.

Саме тому реакція інших ядерних держав у такому сценарії була б принципово важливою.

Чи варто сприймати слова Медведєва буквально



Ні — але й ігнорувати їх не варто.

Це, мабуть, найточніша відповідь.

Медведєв давно використовує максимально різку лексику. Його заяви часто спрямовані не стільки на опис конкретного військового плану, скільки на створення політичного та психологічного ефекту.

Тому читати їх потрібно у контексті.

Хто говорить?

Коли говорить?

На тлі яких подій?

Кому адресована заява?

Що змінилося після неї?

Чи є незалежне підтвердження?

Ось такі питання значно корисніші, ніж спроба вгадати майбутнє за одним постом російського чиновника.

Що відомо про загрозу ядерного удару по Києву станом на зараз



Перше. Російська влада продовжує використовувати ядерну риторику як інструмент тиску.

Друге. Медведєв справді не вперше робить заяви про можливість жорсткої ескалації.

Третє. Немає підстав перетворювати його заяву на твердження, що ядерний удар по Києву вже готується або неодмінно відбудеться.

Четверте. Росія продовжує завдавати Україні звичайних ракетно-дронових ударів, і саме ця загроза залишається безпосередньою.

П'яте. Тема нової мобілізації в Росії залишається актуальною, але її відсутність у формі офіційної загальнонаціональної кампанії не означає припинення набору військових.

Шосте. Паралельно тривають міжнародні контакти щодо можливого завершення війни.

І, нарешті, сьоме.

Жоден відповідальний прогноз не може гарантувати, що Росія точно не застосує ядерну зброю або, навпаки, що вона обов'язково це зробить.

Саме тому варто відокремлювати факти від припущень.

Головне питання зараз — не лише ядерна зброя



Парадокс нинішньої ситуації полягає в тому, що гучні заяви про ядерну зброю можуть відволікати від набагато ближчих проблем.

Україні потрібна ППО.

Потрібні ракети-перехоплювачі.

Потрібні боєприпаси.

Потрібна міжнародна підтримка.

Потрібні дипломатичні рішення, які не перетворять мир на коротку паузу перед новою війною.

А ще потрібно пам'ятати, що Росія вже веде війну проти України, не чекаючи жодної ядерної ескалації.

Київ, Харків, Одеса, Дніпро, Запоріжжя, Суми та інші українські міста залишаються під загрозою звичайних російських ударів.

Тому коли Медведєв говорить про ядерний удар, це не повинно змусити українців забути про реальність, яка вже є.

Висновок: Медведєв знову підняв ядерну ставку, але панікувати через одну заяву не варто



Медведєв ядерний удар знову використав як частину своєї публічної риторики на тлі війни проти України. Його погрози Києву звучать на тлі нових російських атак, розмов про можливу мобілізацію в Росії та активізації міжнародних переговорів.

Для України це чергове нагадування, що Росія продовжує використовувати не тільки військову силу, а й психологічний тиск.

Водночас немає підстав стверджувати, що ядерний удар по Києву вже готується або гарантовано станеться.

Це принципово.

Російські чиновники можуть погрожувати ядерною зброєю, але між заявою та реальним застосуванням лежить величезна прірва.

Існують військові, політичні та міжнародні фактори, які Москва повинна була б враховувати.

Тому на запитання «чи буде ядерний удар по Україні» сьогодні найчесніша відповідь така: підтверджень неминучого ядерного удару немає.

А от звичайні російські атаки — реальність.

І саме це залишається головною проблемою, яку не можна загубити за гучними заявами про ядерний апокаліпсис.

Тема мобілізації в Росії також залишається відкритою. Кремль намагається уникати нової непопулярної хвилі, але продовжує шукати людей для армії іншими способами.

Паралельно тривають дипломатичні контакти, які можуть визначити подальший перебіг війни. Міжнародна активність навколо України справді посилюється, але говорити про готовий мирний план чи гарантоване припинення бойових дій поки зарано.

А заяви Медведєва — якими б гучними вони не були — варто читати саме в цьому ширшому контексті.

Без паніки.

Без самообману.

І без спроб перетворити кожну російську погрозу на прогноз майбутньої катастрофи.

Бо зараз Україні потрібні холодна голова, сильна ППО, міжнародна підтримка та реальні рішення, а не черговий інформаційний спектакль навколо ядерної кнопки.

Барселона — Феєнорд та ПСЖ — Слован: де дивитися онлайн, склади та прогноз на старт Ліги чемпіонів 9 вересня

Інші статті

Гороскоп на тиждень з 3 по 9 серпня 2026 року для всіх

personadmin 03-08-26, 12:20
0 Гороскоп на тиждень з 3 по 9 серпня 2026 року для всіх знаків зодіаку

Овен Тиждень пройде на підвищених обертах — енергії багато, а часу на все бракує. Не хапайтеся одразу за три справи,...

Середня зарплата в Україні у 2027 році може зрости до 34,4

personadmin 16-09-26, 09:55
0 Середня зарплата в Україні у 2027 році може зрости до 34,4 тисячі гривень

Середня зарплата в Україні у 2027 році може зрости до 34,4 тисячі гривень Середня заробітна плата в Україні у 2027...

Які пільги мають учасники бойових дій при купівлі житла у

personadmin 11-09-26, 11:27
0 Які пільги мають учасники бойових дій при купівлі житла у 2026 році: єОселя під 3%, компенсації та інші можливості

Пільги УБД на житло у 2026 році: чи можна купити квартиру дешевше, отримати іпотеку під 3% або компенсацію Які пільги...

Комментарі (0)

Написати комментар

Ваши данные будут в безопасности! Ваш электронный адрес не будет опубликован. Также другие данные не будут переданы 3-им лицам.
image

menu
menu